Креативна інноваційна особистість - мета XXI століття

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежить її успіх та можливості самореалізації.

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але й достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою впевненою у власних силах людиною.

Таким чином, зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання - розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.

Аналіз наукової літератури з означеної проблеми дає змогу виділити, як основні риси адаптованої, інноваційної особистості, так і певні стратегії їх формування та розвитку. Це в першу чергу відкритість новому досвіду. Безперечно, в умовах, коли швидко змінюється світ, людина також повинна постійно бути готовою до оновлення, накопичення нового соціального та життєвого досвіду, що має сприяти самореалізації. Це стосується усіх сфер життя: професійного, політичного, особистого, адже у сучасному світі люди часто змінюють професію, сферу діяльності, місце проживання тощо. Важливим чинником адаптації та успішності при цьому виступає уміння особистості відігравати різні соціальні ролі. Ці ролі можуть бути формальними і неформальними, пов'язаними з виробничими, сімейними, суспільними, політичними, дружніми стосунками, проте успішність у кожній з них є запорукою загальної успішності та задоволеності людини власним життям. Таким чином, система виховання сьогодні повинна у повній мірі задовольнити потребу учня у розвитку соціальної активності, у засвоєнні нових соціальних ролей. Тоді особистість буде відкритою до нового досвіду, адаптованою до вимог і умов життя у динамічному сучасному суспільстві.

Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої риси особистості є постійне розширення рольового простору кожного учня, включення його в різноманітні види діяльності, що створює можливості для творчої самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків.

Педагогічні технології, що використовуються у сучасній освіті, створюють сприятливі умови для вирішення даного питання: інтерактивні техніки розвивають комунікативні навички та активність, проектні технології у навчанні створюють можливості для самостійних досліджень, тренінги допомагають опанувати нові соціальні ролі та отримати можливість експериментувати у сфері спілкування, проекти у виховній роботі - обрати вид діяльності відповідно до власних нахилів та уподобань.

Важливою рисою інноваційної особистості є внутрішня свобода. Для її становлення потрібно постійно створювати для учнів ситуації вибору, як в навчальній, так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, відчуття відповідальності та власної гідності. Вибір учнями напрямків та завдань для самостійної роботи, гнучка система організації навчально-виховного процесу з урахуванням здібностей, нахилів, побажань учнів і їх батьків, можливість реалізувати себе в обраних видах діяльності є головною умовою формування внутрішньої свободи та відповідальності особистості.

Напруженість та зростання темпу життя часто призводять до перевантаження, виснаження людини. Саме тому особливого значення набуває така риса як емоційна стабільність та стресостійкість. Головною стратегією формування цієї важливої якості сучасної особистості є розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам. Що ж необхідно для емоційної саморегуляції? Розуміння особливостей цієї сфери, вміння здійснювати емоційний обмін під час спілкування, відчувати почуття інших, допомагати їм та самому собі у складних, емоційно напружених ситуаціях. Проблема становлення емоційної культури особистості, розвиток емпатії є на сьогодні одним з найбільш важливих завдань будь-якого вчителя, і, в першу чергу класного керівника, як головного вихователя й наставника учня. Проте, у процесі психолого-педагогічного супроводу розвитку особистості дитини є ще один не менш актуальний напрямок: психологічна допомога у травмуючих ситуаціях, стресах. Стреси можуть бути пов'язані з різними причинами: втратою близької або просто референтної людини, відчуття самотності у зв'язку з негативною позицією у міжособистісних стосунках в класному колективі, втратою мотивації навчання та сенсу шкільного життя, почуттями провини, страху, сорому. Такі стреси дитина часто не спроможна подолати сама, на допомогу їй повинен прийти дорослий: вчитель, класний керівник, психолог. Від того, наскільки вчасною та ефективною буде психологічна допомога, залежить не тільки стан здоров'я, а й майбутнє людини.

Для інноваційної, креативної особистості дуже важливоє є адекватна самооцінка. Правильна самооцінкає визначальним фактором становлення позитивної Я-концепції особистості. Вона є основоє розгортання певного сценарію життя людини. Сценарій, що формується і закріплюється у дитячому віці, стимулює процеси саморозвитку та самореалізації через мотивацію досягнення успіху та усвідомлення власної мети. самооцінка формується та здійснюється протягом усього шкільного віку. Особливо нестабільною, залежною від оточення вона стає у підлітковому віці, коли дитина прагне пізнати себе, знайти своє місце у системі відносин, реалізувати власні можливості. Якщо самооцінка підлітка є низькою виникає емоційна напруга, невдоволеність собою, що може призвести до проявів компенсаторної поведінки, коли учневі здається, що всі проти нього, ніхто не розуміє його проблем та труднощів. Прагнучи захистити себе від однолітків, учні з низькою самооцінкою часто поповнюють лави неформальних груп з асоціальною спрямованістю, що може призвести до негативних проявів у поведінці, шкідливих звичок та правопорушень. В той же час підлітки з занадто високою самооцінкою часто бувають конфліктними, відчувають проблеми у спілкуванні, мають завищений рівень домагань.

Саме тому дуже важливо у системі виховної роботи створити умови для розвитку достатньо високої, але адекватної самооцінки. Для цього учень повинен краще пізнати себе, розкрити власні можливості, оволодіти навичками оцінювати свої досягнення і невдачі, порівнювати різні способи розв'язання життєвих проблем. Для цього класний керівник може використати можливості самодіагностики (запропонувати учням використати психологічні тести, обміркувати їх результати та розробити програму саморозвитку), психологічні тренінги (для формування навичок взаємодії та розвитку рефлексії), різноманітні проекти (для стимулювання самостійної творчої діяльності відповідно до потреб та інтересів).

Рівень можливостей особистості багато в чому залежить від рефлективності. Стратегією розвитку цієї якості є включення учнів у процес самоаналізу. Рефлексія може відбуватися на рівні усвідомлення психічних процесів та засобів оптимізації пізнавальної діяльності, аналізу моральних вчинків та соціальних ролей, що створює сприятливі умови для самоактуалізації особистості. Сучасні технології навчально-виховного процесу у значній мірі побудовані на механізмах рефлексії, коли учні постійно розмірковують над питаннями: Що ми дізналися сьогодні такого, чого не знали раніше? Чого ми навчилися такого, чого не вміли раніше? Що ми при цьому відчували? Що нас здивувало, порадувало на уроці? Які б питання ми б задали герою казки, автору, вченому, мандрівнику тощо?

Сучасні педагогічні технології позитивно впливають на розвиток спонтанності, тобто вміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення. Спонтанність розвивається у діяльності, що вимагає творчого підходу, гнучких нестандартних рішень. Така діяльність може бути реалізована, як на уроці, так і в позакласній роботі, зокрема, у виховних проектах, тренінгах, соціальних ініціативах.

Сучасна людина має мислити позитивно. Позитивне мислення може бути сформоване в процесі становлення основних складових позитивної Я-концепції особистості учня: когнітивної, емоційно-оціночної та поведінкової. Воно утверджує, насамперед, цінність людини, вміння набувати досвід, навіть через помилкові дії, спрямованість на позитивне сприйняття реальності та її активне перетворення.

Інноваційний потенціал особистості в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності. Реалізація компетентнісного підходу є важливим напрямком оновлення діяльності закладів освіти. При цьому компетентність розглядається як загальна здатність, що грунтується не лише на знаннях, а й на досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Безперечно, формування компетентності особистості є цілеспрямованим процесом, що здійснюється вчителем. При цьому функції самого педагога суттєво змінюються: на перший план виходять уміння організувати самостійну пошукову діяльність учнів, їх взаємодію з метою розвитку як мотивації, так і соціальних навичок. Такі можливості створюють сучасні продуктивні технології навчання, побудовані на основі активних методів та інтерактивних технік організації навчально-виховного процесу за умови реалізації індивідуального підходу та психологічного супроводу учнів.

Таким чином, проблема формування та розвитку інноваційного потенціалу особистості є складною і багатофакторною, вона потребує системного дослідження з боку педагогів, психологів, фахівців у галузі управління.

Креативна педагогічна система мислення

Креативна педагогічна система мислення - система інтелектуального і психічного розвитку, яка  формує в особистості стійкі компоненти творчого стиля мислення. Основна особливість - уміння аналізувати проблеми, встановлювати системи зв'язків, виявляти протиріччя, знаходити для них рішення на рівні ідеальних, прогнозувати можливі варіанти розвитку таких рішень.

В основі креативної педагогіки лежать евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об'єктами пошукової пізнавальної діяльності в евристичному навчанні є не тільки проблеми і завдання, а й самі учні, їх індивідуальний особистісний потенціал, креативні, рефлексивні процедури.

Проблеми, які спонукали інновацію (креативна педагогіка):

1. Орієнтація освітянської системи на майбутнє - ставить питання про необхідність проектування (планування, винаходу), яке можливе тільки при поєднанні двох пересічних освітянських напрямів: гуманітарно-художнього та науково-технічного. Креативна педагогіка розробляється як метапредмет, який забезпечує виховання творчої особистості.

2. Сучасний науковий прогрес ставить перед системою освіти принципово нові завдання: сформувати особу виконавця, ефективно реагуючого на постійні зміни технологій як на робочому місці, так і в технологічному ланцюгу.

3. Подолання вузької спеціалізації, необхідність інтеграції природничих та гуманітарних дисциплін. Прагнення до універсальної освіти.

4. Необхідність інтеграції новітніх педагогічних технологій.

Рівень новизни, своєрідність підходу

1. Креативна педагогіка - сукупність (система) теорії, методів, методології пошуку принципово нових рішень. (А.І. Гасанов)

2. Креативна педагогіка - логічні способи діяльності (С. Архангельський).

Наукова основа інновацій:

1) теорія розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ);

2) навчання евристикам:

        а) проблемне навчання;

        б) розвивальне навчання.

Мета:

відхід від фактологічних знань, нав'язувань та навантажень (М. Гонов);

створення "технології мислення" (А. Гасанов);

навчання техніці інтелектуальної роботи (В. Попов);

формування особистісних творчих якостей;

підвищення мотивації навчання в системі дистанційного навчання (В. Попов).

Креативна педагогіка

Суть креативної педагогіки: "творчість - необхідний засіб самовираження особи"

Характерні риси навчального процесу:

    а) навчальний процес розглядається як процес творчості, його результат - розвиток системного мислення та творчих здібностей;

    б) передбачає перехід навчаючого з рангу об'єкта впливу в ранг суб'єкта творчості;

    в) застосування дидуктивного методу навчання як домінантного;

    г) переважне використання методів розвиваючого та проблемного навчання;

    д) пізнавальна пошукова діяльність учнів:

МАН;

навчання у формі творчих майстерень;

пошуково-творчі заняття позаурочного змісту;

заняття в творчих студіях;

науково-учнівські заходи і сумісна продуктивна діяльність.

Педагогічне забезпечення креативного навчального закладу

При вирішенні проблеми педагогічного забезпечення креативна педагогічна система базується на положенні про його вирішальну роль у визначенні результативності діяльності закладу. Виходячи з цього, до вчителів креативного навчального закладу ставляться високі вимоги.

 При комплектації педагогічного колективу директор виходить з того, що вчителям повинні бути властиві:

дружелюбність і чуйність;

уміння розібратися в психологічних особливостях обдарованих дітей, відчуття їх потреб, інтересів, розуміння нахилів, терпіння;

досвід роботи з дітьми (в тому числі і своїми особистими);

високий рівень інтелекту;

широке коло інтересів і вмінь;

наявність крім педагогічної ще якоїсь освіти;

живий, активний характер;

розвинене почуття гумору, але без сарказму;

гнучкість до перегляду своїх поглядів, постійному самовдосконаленню;

готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, зв'язаних з навчанням обдарованих дітей;

творчий нетрадиційний світогляд;

висока цілеспрямованість;

здібність до самоаналізу, самооцінки

хороше здоров'я, життєстійкість;

спеціальна післявузівська підготовка до роботи з обдарованими дітьми і готовність до подальшого придбання спеціальних знань.

Готовність педагога працювати в креативному навчальному закладі передбачає також наявність у нього теоретичних знань і професійних знань та умінь:

здатність будувати індивідуалізоване навчання при узгодженні з результатами психологічного діагностичного обстеження дитини;

використовувати концептуальну модель обдарованості, що допомагає охопити всі складності і тонкощі навчально-виховного процесу;

розробляти та модифікувати навчальні програми;

стимулювати пізнавальні, творчі здібності учнів;

консультувати учнів і оцінювати їх успіхи.

Принципово важливою умовою визнання професійної концептуальної відповідності педагога в креативній педагогічній системі є:

наявність педагогічної системи, що забезпечує креативний навчально-виховний процес;

відкритість педагога до нового і здатність гнучко вдосконалювати свою педагогічну систему;

готовність педагога до безкорисливих проявів.

 Джерело: http://umni4ka.at.u