План проведення  методичного діалогу:

1.Обгрунтування актуальності обраної теми в умовах роботи на другому етапі реалізації обласного проекту «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості».

2. Прийом «Мікрофон»: « Від творчого вчителя – до творчого учня»

Ø Анкета «Вивчення професійних потреб і досягнень педагогів»

3. Прийом «Метод ПРЕС»: Як підвищити мотивацію учнів до навчання?

4. Проблеми формування мотивації навчальної діяльності школярів за сучасних умов (презентація)

Ø Анкета «Формування мотивації навчальної діяльності школярів за сучасних умов»

5. Прийом «Дерево рішень»: Вироблення спільної стратегії  розвитку педагогічної творчості та формування позитивної мотивації до співпраці вчителя та учнів.

6. Пібдиття підсумків

Від творчого учителя до творчого учня

Сучасний підхід до стратегії розвитку загальноосвітніх систем полягає в розумінні того, що якість освіти є найефективнішим засобом задоволення освітніх потреб суспільства, сім'ї, дитини, людини. Вона виступає моральною та ринковою категоріями.

Управління якістю освіти в школі є процес проектування, тобто визначення задач освіти та постановка шляхів їх досягнення; організація освітнього процесу, мотивація його учасників на якісну працю; контролю як процесу виявлення відхилень від цілей і моніторингу - системи відстеження змін в розвитку; регулювання і аналіз результатів. Однією з основних вимог до сучасної освіти є гуманізація навчального процесу, тобто ставлення до особистості кожної дитини як до вищої цінності суспільства. Воно передбачає формування людини з високими інтелектуальними, моральними та фізичними якостями. Тому вся робота вчителя, психологічної служби спрямована на вивчення потреб учнів.

«Перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці - це найскладніша сфера зіткнення науки з практикою» (В. О. Сухомлинський). Творчість у педагогічній науці й практиці здійснюється в ефективному застосуванні вже створеного досвіду в освоєнні наукових розробок, в умінні розвивати ідею, реалізувати в конкретних умовах, бачити варіанти вирішення однієї і тієї ж проблеми, застосовувати досвід інших, створювати свій.

Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що об'єктом і наслідком її є творення особистості. Адже, як відзначає педагог В. Вахтеров, «якщо навчання - мистецтво, то воно найвище з усіх мистецтв, бо маємо справу не з мармуром чи полотном чи фарбою, а з живими людьми. А відтак, школа - найвища художня студія».

 Зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення та які вміють творчо мислити. Нажаль, сучасна масова школа ще зберігає нетворчій підхід до засвоєння знань. Ще доволі часто навчання зводиться до запам'ятовування й відтворення прийомів дії, типових способів вирішення завдань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості.

Прояви творчості - це імпровізація, гра, чарівні перевтілювання, пошук нових ідей, розв'язання нестандартних завдань. Завдання для розвитку фантазії, уяви допомагають розкрити численні якості, що лежать в основі творчого мислення. Реалізується їх головна мета - формування в дитини вмінь керувати процесами творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв'язанням складних проблемних ситуацій. Уроки вчителів мають бути завжди захоплюючі, цікаві, емоційні, різнобічні, творчі, надзвичайно цікаві для дітей.

Головна мета освіти на сучасному етапі - створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися все життя, створювати та примножувати цінності суспільства. Це спонукає до пошуку нових педагогічних технологій, до створення такого освітнього середовища, яке б забезпечило кожному учневі можливість проявити закладений у ньому від природи творчий початок і сформувати здібність бути суб'єктом розвитку своїх здібностей і, як наслідок - стати суб'єктом своєї життєдіяльності.

Без сумніву, кожного вчителя хвилюють питання:

Чи є засіб учити та вчитись легко й надійно?

Як зберегти бажання вчитися на довгі роки та навчити дітей самостійно добувати навчальну інформацію?

Як організувати навчальну діяльність, щоб зберегти важливу рису  - допитливість, без якої неможливо підтримувати інтерес до навчання та бажання вчитися?

Яким чином можна сприяти формуванню внутрішньої мотивації в межах навчального процесу?

Внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. Але як бути, якщо вона відсутня, а єдиним привабливим моментом шкільного життя є довгоочікувана перерва або весела прогулянка? «Мотив – складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб’єкт» (Є.Ільїн). учитель може лише сприяти цьому процесу. Існує кілька науково розроблених способів підвищення внутрішньої мотивації.

Для цього як учителям, так і батькам слід дотримуватися таких вимог:

ü Якщо це можливо – скасувати нагороди і призи за правильно виконане завдання, обмежуючи лише оцінюванням і схваленням.

ü Якомога менше використовувати на уроках ситуацію змагання. Краще привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистісних результатів та досягнень. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності.

ü Намагайтеся не нав’язувати навчальної мети «згори». Спільна робота з дитиною щодо вироблення мети і завдання може виявитися значно ефективнішою.

ü Необхідно пам’ятати про те, що покарання за неправильне розв’язання навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції та згубно впливає на ставлення дитини до навчання.

ü Намагатися уникати встановлення часових обмежень там, де можливо, тому що це не лише пригнічує розвиток творчості, а й перешкоджає формуванню внутрішньої мотивації.

ü Стежити за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали оптимальний рівень складності, сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини; регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи його.

ü Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи.

ü Бажано добирати навчальні завдання з елементами новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.

Перевагою внутрішніх навчальних мотивів є (дослідження В.Чиркова):

·        позитивний вплив на розв’язання творчих завдань, які не мають чіткого алгоритму вирішення (евристичний метод);

·        емоційне задоволення від виконання завдання, подолання труднощів, що викликає позитивні емоції та ґрунтується насамперед на внутрішньому інтересі;

·        підвищення самоповаги дитини, її самооцінки.

Дослідження проведені В.Чирковим показали, що матеріальне заохочення зменшує внутрішню мотивацію. Тому можна припустити, що будь-які зовнішні стимули теж зменшують внутрішній інтерес до діяльності.

Відповідно до теорії компетентності, важливою потребою є прагнення майстерності. Що більше навчальне завдання дозволяє дитині почуватися компетентною та ефективною, то вищою в неї буде внутрішня мотивація до певного виду діяльності.

Важливе місце в цьому питання належить характеру навчальної діяльності. Вона має бути оптимальною за рівнем складності. Якщо перед дитиною стоїть надто просте завдання, воно не викличе у неї інтересу і внутрішньої мотивації, тому що не дозволить їй реалізувати свою майстерність і не дасть змоги почуватися ефективною.

У дослідження З.Шапіро було виявлено, що в умовах вільного вибору головоломок студенти віддають перевагу складним завданням, тоді як в умовах зовнішнього підкріплення – обирають простіші, аби підвищити ймовірність отримання нагороди.

Ще однією умовою зростання внутрішньої мотивації є така характеристика навчальних завдань як новизна і непередбачуваність, що, як правило, викликає внутрішній інтерес.

Отже формування мотивів навчання – це створення у школі умов для появи внутрішніх спонук до навчання, усвідомлення їх учнем і подальший саморозвиток його мотиваційної сфери.

Суспільство потребує людей, які вміють учитися. Але що це значить - «уміти вчитися?» Перш за все учень повинен стати суб'єктом навчальної діяльності, зацікавленим у самозміні та здібним до неї. Той, хто вміє вчитися, уміє фіксувати межу своїх можливостей і виходити за неї. Після здібності рефлектувати, тобто розпізнавати: «Це я все знаю та вмію», «Цього я ще зовсім не знаю, треба дізнатися», «Це я трохи знаю, треба розібратися», починається навчальна самостійність школяра, перехід від чисто виконавчої поведінки школяра до повного самовдосконалення людини, яка вміє вчитися та буде вчитися все життя. Людина стає суб'єктом, господарем своїх інтелектуальних скарбів.

Очевидно, що життя вчителя - це обов'язок бути світочем, утверджувати ідеали правди, краси, добра. Учитель - це той, хто сіє добре зерно. Щастя для нього - гідні учні, які сяють, як сонце, наслідуючи його чесноти та продовжуючи його доброчинність. Учні, що прагнуть знань, виявляють пізнавальну активність і усвідомлюють цінність феномена вчителя. Та природно, що активність учня не лише самобутня, а й стимульована прикладом учителя. Спонукати, а не керувати, заохотити, допомогти визначити напрям, освітити шлях - це основні завдання вчителів,бо особистісний розвиток до рівня творчої активності можливий лише на засадах особистісно зорієнтованого навчання й виховання.

Висновки та рекомендації:

1.Формування творчої особистості  вчителя – це проблема, вирішення якої на сьогоднішній день має велике практичне значення.  Процес формування педагогічної творчості у  вчителів не приведе до ефективних наслідків, якщо не буде передбачена його органічна єдність із розвитком становлення їх творчої особистості, формуванням уміння сприйняти педагогічну діяльність як творчий процес.

2.Щоб виховати справжню творчу особистість, розвинути потенційні творчі можливості дитини, учителю необхідно оволодіти методами і засобами, які розвивають креативні риси особистості. Для реалізації такої мети педагог і сам повинен уміти творити, адже творчість розвивається через творчість.

3.Творчість – необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість є основою формування педагогічної талановитості вчителя.

4.Розвиток педагогічної творчості вчителів і підвищення результативності навчально-виховного процесу залежить від психолого-педагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей учителя.

5.Формування мотивації навчання як необхідного стимулу бажання учня до навчання.

6. Перехід до інноваційних методів навчання, що дають можливість розкрити потенційні можливості кожного учня, повірити у власні сили.

7. Вивчення умов, в яких виховується кожна дитина, враховування їх у навчальній діяльності.

8. Співпраця з батьками, спільне формування педагогічної культури сім’ї

9 .Справжній учитель кожним своїм словом і дією має переконувати учнів у своїй щирості, доброзичливості і справедливості. Тільки за цієї умови можна виховувати позитивні мотиви до навчання, як до відповідальної, цікавої і радісної праці.

Отже, педагогічна діяльність — це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою.